В цей непростий та героїчний час боротьби за власну державу «Доброволець» набув особливого значення єднання патріотів своєї держави, – людей, які були на Майдані та війні.
Саме тому змаг присвячений полеглим побратимам з 35 сотні самооборони Майдану «Волинська Січ». Вони живими однозначно були б учасниками «Добровольця», а тепер вони є символом боротьби за кращу країну.
Пробігаючи нелегкі маршрути, долаючи непрохідні волинські ліси та болота, відвідуючи історичні «контрольні пункти» хоч на мить згадуйте про молодих хлопців та дівчат, які в різний історичний час боролись за можливість вільно жити на своїй землі та проводити подібні змагання.
«Волинська Січ» – 35 штурмова сотня Самооборони Майдану
Сформована 24 січня 2014 року з числа мешканців Волинської та Рівненської областей, переважно членів ВМГО «Національний Альянс». Очолив сотню голова оргкомітету «Добровольця» Павло Данильчук.
На час формування до складу «Волинської Січі» входило до п’ятдесяти активістів. У лютому 2014 прокуратура Волинської області розпочала кримінальне провадження за фактом створення сотні.
Сотня завжди була на передовій і тому на неї припав один з перших ударів.
19-20 лютого «Волинська Січ» понесла чи не найбільші втрати серед самооборонівців – одинадцять бійців поранили, а сімох вбили…
Олександр «Вандал» Храпаченко, 26 років, театральний режисер.
Загинув 20 лютого 2014 року на першій барикаді, що на вулиці Інститутській. …Коли бої, начебто, вщухли, Герой Небесної Сотні Олександр Храпаченко заліг із товаришами на першій барикаді на Інститутській. Хтось кинув коктейль Молотова, Сашко підняв голову подивитись. Саме в цей момент снайперська куля пройшла через його ключицю та легені і потрапила просто в печінку. Смерть настала миттєво.
Василь «Крук» Мойсей, 21 рік, студент.
Помер у 17-й лікарні міста Києва від вогнепального поранення в грудну клітку. Вранці 20 лютого 2014 року на Інститутській вулиці у нього влучив снайпер. Хлопця не врятувало те, що він був у цивільному бронежилеті. Куля пошкодила важливі кровоносні судини.
Олександр «Кремінь» Капінос, 29 років, громадський активіст, фермер.
Отримав поранення в голову ввечері 18 лютого під час оборони Майдану від «силовиків». Це сталося на перехресті вулиць Хрещатик та Інститутська. Пораненого Героя відвезли до лікарні. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні – зупинилось, не витримало серце.
Едуард «Едік» Гриневич, 28 років, підприємець.
19 лютого Едуард потрапив під воду з брансбойта. Незважаючи на це він повернувся до оборони. Після останніх бойових дій, Едік був дещо контужений і погано чув на одне вухо. Загинув 20 лютого на восьмій барикаді, що навпроти станції Хрещатик. Життя його зупинилось від пострілу у скроню.
Іван «Месник» Городнюк, 29 років, учасник клубу історичної реконструкції, підприємець.
Друг Месник помер від пневмонії 20 лютого на руках у батьків. На лютневому морозі він потрапив під льодяний душ, що влаштував Беркут, а на додачу – жахливо проморозив ноги. Він навіть не встиг розпочати лікування…
Сергій «Байда» Байдовський, 23 роки, працівник магістральних газопроводів.
20 лютого його вбив снайпер пострілом в груди. Отримавши вогнепальне поранення, однозначно несумісне з життям, він ще намагався боротися: за словами лікарів, його серце тричі починало битися.
Іван Тарасюк, 21 рік, студент-медик.
Загинув 20 лютого. Спочатку снайпер поцілив у хлопця, який стояв поряд з Іваном. Він спробував відтягти загиблого, тоді снайпер поцілив і у нього. Куля, яка влучила у сонну артерію і вилетіла через груди, не залишила жодного шансу…