Учасниками туристичних змагань Стежками Героїв «Доброволець» імені Клима Савура є, як досвідчені туристи, так і новачки в мандрівках.
Проте, навіть бувалі мандрівники, за спиною в яких не одне сходження на вершину та десятки пройдених кілометрів, не завжди знають як правильно боротися із утворенням мозолів та запобігати потертостям ніг в мандрівці. Нижче наведені матеріали допоможуть вам убезпечити свої ноги від подібних травм в багатокілометровій мандрівці.
Природа мозоля
Кому з нас хоч би раз не доводилося, шукати пластир, щоб заклеїти новоутворену водянку. Ми жаліємося на мозоль. Але помиляємося. Це неприємне явище – наслідок гострого травматичного запалення, у результаті якого виділяється рідина – ексудат. Вона скупчується під роговим шаром, піднімаючи його. Утворитися водянка може у будь-якому місці, яке інтенсивно натирається, вона розвивається миттєво, впродовж години. Проколовши міхур стерильною голкою і замастивши зеленкою, ви забудете про неприємність вже за кілька днів. А от справжнього мозоля так не позбутися. Позаяк він має зовсім інше походження – це не що інше, як рогові утворення. Взагалі, в ідеалі рогові утворення у людей – це волосся і нігті, тобто придатки шкіри. Але за незручних обставин і унаслідок деяких хвороб шкіра починає формувати ділянки ороговіння там, де їх зовсім не має бути.
Процес надмірного ороговіння шкіри має загальну назву гіперкератоз або просто кератоз (від грецького keras – ріг). Найчастіше кератози розвиваються на долонях і підошвах. Сильний захисний шар епідермісу, який і так має найбільші навантаження, у цих місцях особливо схильний до ущільнення. Яскравим представником групи обмежено-підошовних кератозів і є мозолі.
Перетворення м’якої, еластичної багатошарової шкіри у суцільний непробивний “ріг” змінює властивості тканини. Її елементи ніби пресуються, зливаючись у однорідну масу, між ними не залишається судин і нервів. Відтак порушується кровопостачання хворої ділянки, через що вона ще більше висихає і ущільнюється.
Ділянка кератозу не лише заважає здоровим тканинам, але й “хворіє” сама. Позбавлена кровообігу, ороговіла маса, не отримуючи необхідних речовин, пересихає і тріскається, через що на загрубілих ділянках з’являються глибокі, болючі тріщини, що погано загоюються.
Ороговіння шкіри відбувається з різних причин:
– під впливом змішаних механічних, фізичних і хімічних агентів (наприклад, при зловживанні – знежиреними і висушуючими миючими засобами);
– через діяльність мікроорганізмів (наприклад, мікоз) або під дією деяких ліків;
– унаслідок перманентного травматичного подразнення, тертя і великого тиску;
– при зміні гормонального фону (клімактеричний кератоз);
– при нестачі вітамінів, особливо А і Е.
Мозолі почали вважати захворюванням не так давно. Сьогодні не з’ясовано остаточно, косметичною чи медичною проблемою вважати мозолі. Вирішення цієї проблеми, зазвичай, довіряють дерматологам. Хоча з мозолями “від взуття” чудово справляються і косметологи.
Наукові методи лікування мозолів
Не кожне ущільнення шкіри є захворюванням. “Трудові” мозолі, що виникли на місці старих водянок – це лише результат самозахисту організму від зайвих травм. Такі мозолі зникнуть самі. Загальні ж принципи боротьби з мозолем не є секретом. Вони мають три етапи:
– пом’якшення рогової речовини
– її видалення
– живлення і пом’якшення шкіри.
Пом’якшують ороговілу шкіру за допомогою кислот або лугів. Починають, зазвичай, з гарячих мильно-содових ванн, після яких не тільки мозоль, але й всю побілілу шкіру відлущують за допомогою пемзи або спеціальної щіточки. Таку чистку можна робити навіть щодня. Якщо ж на шкірі є тріщини або ранки, то перші ванночки треба робити з додаванням марганцево-кислого калію чи фурациліну для дезінфекції.
Для подальшого лікування застосовують спеціальні мозольні пластирі, наприклад, саліпод. Але накладати його треба так, щоб він діяв лише на ушкоджену тканину. Для цього здорову шкіру навколо мозолю захищають простим пластирем, залишаючи відкритою лише ороговілу ділянку. Потім вже накладають кератолік – рідину, що розчиняє ріг. Потримавши ліки стільки, скільки вказано у інструкції, видаляють пом’якшену тканину, після чого повторюють ванночку з фурациліном.
Після такої процедури витерту шкіру необхідно підживити, для того, щоб попередити її подальше затвердіння. Для цього підійдуть як косметичні креми з вказівкою “Для ніг”, так і мазі “Календула”, “Солкосерил” і “Актовегін” (особливо якщо шкіра має ушкодження), “Пантенол”, обліпихова олія, олія шипшини та інші. Звичайно, за один раз глибокий мозоль видалити не вдасться. Але якщо цю “протимозольну терапію” повторити кілька разів підряд, то мозоль буде знищено “під корінь”. А потім треба, не забуваючи про крем для рук і ніг, регулярно видаляти “зайву шкіру” для профілактики небажаних ороговінь. Тоді наступити вам на “хворий” мозоль у буквальному розумінні не зможе вже ніхто.
Народні методи боротьби з мозолями
Кашку із свіжої хвої сосни, ялини чи ялиці або шматочки лимона прикласти до мозоля і заклеїти лейкопластирем. Пов’язку змінити через добу, процедуру повторити 5-7 разів.
Мозолі змащують соком трави чистотілу або молочаю 2 рази на день.
Кашку із свіжих листків очитку їдкого, алое деревоподібного прикласти на добу, процедуру повторити кілька разів.
Мазь із часнику – 1 головку часнику ретельно подрібнити і змішати з такою самою кількістю смальцю; накладати лише на мозолі. Процедуру повторювати доти, доки мозолі не зникнуть. До болючих мозолів також можна прикладати шматочки часнику, відварені у молоці, або масу, виготовлену з однакових частин масла і печеного часнику. Лушпиння цибулі настояти на столовому оцті протягом 2-3 тиж. Накладати на мозолі на всю ніч. Процедуру повторити кілька разів. Можна просто змащувати соком цибулі, прив’язувати на ніч запечену цибулю.
Що робити коли натерся піхур, а йти ще багато?
1. Якщо це піхур, що болить, або він вже тріснув, то потрібно його замазати зеленкою/йодом, пробити стерильним інструментом і, так само стерильним інструментом, зрізати та заклеїти пластирем. Ліквідувати причину виникнення потертості (переодягнути носки, взуття і т.п. – дивіться вище). Шкіру потрібно зрізати тому, що у вологому брудному середовищі вона, по-перше, почне розкладатись, по-друге, внутрішня стінка піхура продовжуватиме тертись до молодої шкіри і під пластирем. Те ж саме буде, якщо піхур не проколювати, а просто заліпити – рано чи пізно він трісне і повториться вже описана ситуація. Якщо процес не розвивається, пластир можна не знімати до кінця походу – молода шкіра наросте і під ним. Ввечері (на обіді) потертість по-любому підсушити. Якщо відчуваєте, що під пластирем все не дуже добре – ввечері і в обід пластир знімати, болячку мазати зеленкою, йодом, сушити. На ніч залишати без пластиру. 2. Якщо піхур ще малий, без шкоди, і незабаром вечір або є можливість донести його до вечора збереженим в цілості (наприклад, переодягнувши взуття і ліквідувавши причину потертості). Тут підійдуть звичайні народні поради (шкірка лимону на ніч тощо). Однією з них є, знову ж таки,пробивання мозолю і сушіння його біля вогню без зрізаня шкіри.
Загальні поради мандрівникам для збереження ніг від пошкоджень
1. Беріть з собою тільки розходжене взуття. Нове взуття потрібно попередньо “розходити” під свою ногу. Інколи корисно жорстке взуття спеціально намочити, походити кілька годин, а процес висихання сумістити із змазуванням водонепроникними речовинами (наприклад, гусячим жиром). Нога не повинна вільно рухатися у черевику, однак надто сильно стиснутий черевик, перешкоджатиме нормальному обігу крові. Окрім того, надто тісний черевик спричинить швидкий біль.
2. Беріть, щонайменше, дві пари взуття. Наприклад, черевики (треки) і кросівки (кеди, спортивні сандалі тощо). Якщо ноги почали стиратись – змініть взуття (якщо можливо), в новому взутті все буде по-іншому. При нагоді можна також змінити шкарпетки, а інколи корисно просто змінити ліву шкарпетку на праву та навпаки.
3. Корисно завчасно придбати хороші шкарпетки. Спортивні шкарпетки або пошукати і за спеціально призначеними для мандрівок (характерною їхньою ознакою є тонка шкарпетка вшита в середину товстої). Добра шкарпетка прилягає до стопи і рухається разом з нею, щоб тертя відбувалося між шкарпеткою і взуттям, а не між стопою і шкарпеткою. Вибираючи відкиньте бавовну – вона втягує в себе вогкість, швидко втрачає пружність, окрім того бавовняні шкарпетки часто “збиваються” і творять рубці чи інші нерівності. Груба вовна дотепер залишається найкращим матеріалом для шкарпеток – витривала, стримує свою пружність вогкою чи мокрою. Добрі шкарпетки мають більше 70% вовни. Щодо кількості – в ідеалі кожен день потрібно одягати нову пару. За наявності хороших шкарпеток цей інтервал можна збільшити. Дві пари вовняних шкарпеток можна вдягнути лише тоді, коли вони тоненькі.
4. Візьміть з собою пластир і який-небуть крем з серії “Дитячий” чи інший, придбаний в аптеці. Кращим пластирем для ніг є не бактерицидний. Перш ніж брати пластир – переконайтесь, що він добре приклеюється до ноги. Кремом корисно мастити ноги (лице і руки, до речі, також) на ніч та вранці перед одяганням взуття. Кремом корисно змащувати підсушені ноги і впродовж дня мандрівки, коли взуття з різних причин залишається мокрим.
5. Завчасно підстрижіть нігті та “заклейтесь” пластирем. В першому випадку ви уникнете небезпеки відбиття нігтів передніх пальців, які спершу спричиняють жахливі болі при торканнях, а згодом синіють і відростають тільки за кілька місяців. В другому – всю ногу заліплювати немає сенсу. Кожне взуття має свої місця, які спричиняють потертості, а згодом мозолі (інколи потертість перетворюється одразу в криваву рану). Ці місця, звично, пам’ятаються або швидко пригадуються після кількох годин мандрівки.
6. Уникайте асфальту і тонких підошв взуття. Гладка рівна і тверда поверхня – вбивця ніг. Тому при плануванні маршруту намагайтесь зменшити кілометраж на асфальтових дорогах, а якщо таки доведеться зустрітись, то вдягніть більш зручне взуття, намагайтесь йти повільно (найчастіше ноги так і “несуть”) або йдіть по більш м’якому узбіччю. Основне призначення підошви в мандрівках – амортизація стопи! Пам’ятайте про “збиті” ноги, коли вибираєте взуття для чергової мандрівки.
7. Прислуховуйтесь до ніг. Потертість виникає згодом, їй потрібен час щоб розвинутись. Якщо відчуваєте, що нога “гуляє” в черевику, наминається і тому подібне – вжийте відповідних заходів. У випадку, коли нога почала стиратись, корисно: помити ноги, одягнути чисті шкарпетки, змінити взуття, “заклеїтись”.
8. Тримайте ноги сухими і чистими. Уникайте намокання шкарпеток. Цілком захищені від зовнішньої вологи є тільки “гумовці”, решта взуття витримує тільки кілька годин (чим дорожче взуття – тим більше годин стійкості). Другий ворог – піт! Тільки суха шкарпетка добре прилягає до стопи, утримує свою пружність і форму. Загальні поради – уникайте води, сушіть взуття, частіше змінюйте шкарпетки, допомагайте ногам довший час залишатись сухими з допомогою присипок (дитячих, медичного тальку).
9. Сушіть ноги, давайте їм дихати. На привалах знімайте взуття і шкарпетки. Це корисно й тим, що ви розправляєте шкарпетки і перешнуровуєте взуття, що також дає позитивний ефект. Сушіть ноги – на сонці чи біля вогню. При можливості мийте їх водою, протирайте вологими салфетками чи снігом.
10. Вночі давайте ногам відпочивати. Ввечері зніміть все з ніг, помите чи протріть їх і добре прогрійте стопи та п’ятки біля вогню. Категорично забороняється сушити шкарпетки на ногах. Ноги в ночі мають бути в теплі і сухими (корисно мати спеціальну “недоторкану” пару шкарпеток для ночівлі). В крайньому разі шкарпетки можна сушити старим військовим способом – на бедрах.
За матеріалами лікаря-дерматолога Оксани Довженко, кандидата біологічних наук Любові Дудченко, сайту Клубу туристів МТТУ ім. Н.Е. Баумана та статтею пластуна Юрія Мончака “Гігієнa нa мандрівкaх та спосіб охорони перед піхурями і їх лікування” (“Юнак”, 3/1994).