Під кінець похмурої неділі видався досить швидкий та динамічний рейд частиною нашої Волині. Якесь суцільне переплетіння сучасного невігластва та прекрасної старовини, могил воїнів УПА та бійців АТО, героїв Майдану.
Так сьогодні ми виїхали познайомитись з двома Миколами. Один з містечка Цумань, а другий з с. Берестяне. Обидва цікавляться місцевою історією, особливо періодом боротьби УПА на цих теренах. А тут перебував останній штаб повстанців на чолі з генералом Василем Куком в 1953 році.
Чоловіки зраділи, що ми приїхали та питаємо за те, кому більшості непотрібне. На їх знаннях будемо формувати маршрут майбутніх патріотичних змагань Доброволець.
Спочатку заїхали в старовинну Олику-резиденцію Радзивіллів. Велич та невідомість їхньої спадщини вражає, а рівненька дорога з бруківки майже до киівськоі траси збережена ліпше ніж будь-яка сучасна.
Вшанували пам’ять Героя Небесної сотні Івана Тарасюка. Єдиний син в батьків. Його тато, здається, довго нас чекав біля кладовища, а потім спокійно і водночас ні, розказував як вони з мамою заливали основу під пам’ятник. Підійшов сусід, трохи п’яний, перехрестився перед могилою Івана. Виявилось був в донецькому аеропорту, має поранення, прибило ще й стіною яку підірвали москалі. Якось зрадів тому що ми були і на сході, і на Майдані..
Потім зустріч з Миколами. Один врівноважений, а другий вже хотів з нами бігти в ліси та показувати всю затаємничену спадщину Цуманськоі пущі. Історії за історіями. Про невідомі могили повстанців, знищені хутори, заховані таємниці штабу УПА. Одну з могил, яку впорядкували місцеві лісники, встигли відвідати вже в сутінках, де спочиває 40 повстанців.
Таких місцевих краєзнавців без відповідної освіти ще пошукати треба.
Домовились про наступну, ширшу експедицію…
Двоякі відчуття про несправедливість, героїзм, забуту історію, затурканих людей наповнили мене сумбуром емоцій.
Голова оргкомітету Павло Данильчук
