18 лютого на могилі загиблого на Майдані у Києві лучанина Василя Мойсея зустрілись батько Героя Михайло Мойсей та кохана дівчина тернопільчанина Героя Олександра Капіноса Олена Котляр. Обмінялись спогадами про хлопців, які раніше входили до 35-ї сотні Самооборони Майдану «Волинська січ», а у лютому 2014-го стали до лав Небесної Сотні.
Василь – 21-річний хлопець, якого 20 лютого поцілила снайперська куля.
18-го лютого, коли стало зрозуміло, що влада обрала силовий сценарій, Василь записався до 35-ї штурмової сотні Майдану «Волинська січ», взяв псевдонім Крук.
Батько згадує, як ще задовго до Майдану був із сином на сільському мітингу. Коли старенький дід після виступу сказав: «Слава Україні!», єдиний, хто знав, як відповісти, і не боявся, був Василь. «Вигукнув: «Героям Слава!». Було в кого вдатися, каже пан Михайло: «Напевно Василю передалися гени мого дядька. Той за Сталіна відсидів 25 років на Сибіру. Казав: «Почекайте, москалі, ще Україна буде самостійна». За кілька годин до того, як вийти на волю, загинув»
Мій син ще виведе Україну. Не дарма у нього таке прізвище.
Олена Котляр розповідає про суди у справі розстрілів на Майдані. Її дивує, що зброю, якою розстрілювали знайшли напередодні другої річниці кривавих подій. Дівчина каже, що приклад хлопців повинен змінювати українців. Олена розповідає, як на майдані познайомилась з тернопільчанином Сашком Капіносом, як за два з половиною місяці вони поріднилися більше, ніж би це було у звичайному житті. «Він працював на землі. Домашнє господарство розширювалося і Сашко дуже радів з того, що зможуть взяти на роботу когось з односельчан, щоб ті не їхали за кордон працювати на чужій землі. Він плекав українські традиції. Не міг миритися, що молодь розважається з пивом по дискотеках. Хоч не вмів танцювати, та навчився українських танців і почав вчити інших.»
«Коли буваю у Луцьку, часто приходжу на могилу Василя Мойсея. Вони були в одній сотні з Сашком. Коли я тут стою, то приходять вчителі з дітьми і розповідають про хлопців. Діти повинні знати за що боролися герої з їхнього міста. Тоді ми будемо знати, куди нам рухатися», – зазначає Олена Котляр.
Матеріал: Громадське Волинь.